Місячні і приливні ритми


Повна зміна усіх місячних фаз відбувається приблизно за 29,5 дня. Відповідно, в певні ночі зростає рівень освітленості, внаслідок чого може подовжуватися активність деяких присмеркових комах. Мабуть, з місячним освітленням, а може бути, з певною мірою поляризованості місячного світла пов'язані максимуми льотної активності ряду нічних комах, що виявляються за допомогою всмоктуючих повітря пасток. Ці максимуми приурочені до певних фаз місячного циклу (W.Danthanarayana, 1986). Крім того, зміни інтенсивності місячного світла можуть бути використані комахами для синхронізації їх вильоту. Так, поденки Povilla adusta, що мешкають в африканському озері Вікторія, вилітають практично тільки протягом однієї ночі місячного місяця - після повного місяця (A.Tjonneland, 1961).
Окрім змін освітленості місяць робить значну гравітаційну дію на Землю. Найяскравіше це проявляється в морських приливах і відливах. Завдяки руху місяця навколо Землі виникає подвійна приливна хвиля. Відповідно, приливи повторюються кожні 12,4 ч, а в деяких районах - кожні 24,8 ч (тривалість місячного дня, тобто періоду обертання місяця навколо Землі дорівнює 24,8 ч). Особливо високі приливи і низькі відливи спостерігаються приблизно через кожні 15 днів.
Комах, що живуть в морській воді, дуже небагато. У одного з видів комаров-дергунов Clunio marinus, личинки якого живуть в прибережній зоні, проявляється чітко пов'язаний з місячними циклами виліт имаго, причому час вильоту комарів співпадає з максимальним оголенням дна під час відливу (D.Neumann, 1968). У постійно затопленій зоні Балтійського моря, де приливи і відливи відсутні, у вильоті цих комарів проявляється тільки добовий ритм. У арктичних морях відзначається чіткий приливний ритм виходу комарів з періодом 12,4 ч. На середземноморському узбережжя Франції і Іспанії на період 12,4 ч накладається цикл з періодом близько 15 днів, причому максимум вильоту співпадає з найбільш низьким відливом.
Сигнали, регулюючі ці ритми, різні залежно від географічної популяції. Цим же автором показано, що в південних районах основним сигналом є місячне освітлення вночі, а в північніших - зміни тиску шару води. У арктичній же зоні основну сигнальну роль грає зміна температури поверхні дна після відходу води.
Приливні ритми у цього комара мають ендогенну основу. При змісті комарів південної популяції в темряві ритм їх вильоту не синхронизован. Проте досить одноразового нетривалого засвічення, щоб виникли максимуми вильоту (Д. Нейман, 1984), що чітко повторюються.
Нез'ясовні з екологічного погляду місячні ритми в поведінці наземних личинок мурашиного лева Myrmeleon obscurus (G.J.Youthed, V.C.Moran, 1969). Об'єм ловецьких ямок у цих личинок закономірно збільшується під час повного місяця. Проте не спостерігається якого-небудь зв'язку між об'ємом ямок і рівнем активності жертв цих личинок. Чудово, що цей місячний ритм поведінки личинок зберігається в постійній темряві і, мабуть, є ендогенним.
У наших спостереженнях совки декількох видів підродини Heliothinae, що знаходяться в лабораторії, значно підвищували рівень своєї активності перед повним місяцем і молодиком. Ці зміни активності корелювали з часом максимальної гравітаційної дії місяця. З гравітаційною ж дією Р. Симон (R.Simon, 1973) зв'язує місячно-добові ритми печерних коників, що спостерігалися їм, при записі їх активності в печері.


2015 .................................................................................